Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 910/4113/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивачаТелицька В.А. (дов. від 08.09.2014 № 225-КР-958)відповідачаГерасимів А.Й. (дов. від 13.02.2014 )прокуратуриТомчук М.О. (посв. від 01.08.2012 № 000606)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.09.2014у справі № 910/4113/13 Господарського суду міста Києваза позовомПершого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської радидоЗакритого акціонерного товариства "Транспортник"пророзірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Закритого акціонерного товариства "Транспортник" про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а, кадастровий номер 8000000:88:061:0220, укладеного 25.12.2008 між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Транспортник";

- зобов'язання Закритого акціонерного товариства "Транспортник" повернути земельну ділянку площею 8 791 м2 за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а Київській міській раді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Закрите акціонерне товариство "Транспортник" систематично порушує умови договору оренди земельної ділянки від 25.12.2008, зокрема, в частині внесення орендної плати у встановленому розмірі та у передбачені строки, що, відповідно, є підставою для припинення права користування відповідною земельною ділянкою, переданою йому Київською міською радою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 у справі №910/4113/13 (колегія суддів у склад: головуючий Котков О.В., судді Босий В.П., Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 (колегія суддів у складі: головуючий Шаптала Є.Ю., судді Гончаров С.А., Скрипка І.М.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що з урахуванням укладеного між Публічним акціонерним товариством "Транспортник" (в минулому - Закрите акціонерне товариство) та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві договору № 2 про розстрочення податкового боргу 30.01.2014, а також часткового погашення боргу по орендній платі, підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.12.2008 відсутні.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне та неналежне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин, що мають істотне значення для справи, а також невідповідність висновків судів цим обставинам, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, статей 21, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 141 Земельного кодексу України, та порушення н6орм процесуального права, а саме - статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Транспортник" (в минулому - Закрите акціонерне товариство) просить залишити касаційну скаргу Заступник прокурора міста Києва без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів та на відповідність рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 нормам матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 26.11.2014 прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.12.2008 між Київською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Транспортник" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 1.1, 3.1. договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 528/528 від 16.10.2008 за актом приймання передачі передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку на 5 років.

Об'єктом оренди відповідно до пункту 2.1. договору є земельна ділянка з місцем розташування - вул. Дегтярівська, 25-а у Шевченківському районі м. Києва, розміром 8 791 м2, цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, паркінгом та готельно-офісним центром, з кадастровими номером 8000000:88:061:0220.

Передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації договору (пункт 6.1. договору).

25.12.2008 договір оренди земельної ділянки було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №1511, а 30.12.2008 вказаний договір було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 91-6-00831 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент передачі спірної земельної ділянки в користування) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу статті 124 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент проведення державної реєстрації договору) право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

При цьому, статтями 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що діяла на момент проведення державної реєстрації договору) встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Суди попередніх інстанцій встановили, що внаслідок укладання договору оренди земельної ділянки від 25.12.2008 та проведення відповідних реєстраційних дій Закрите акціонерне товариство "Транспортник" стало законним у розумінні приписів Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000:88:061:0220 на умовах, які визначені вказаним договором.

Згідно зі статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями пунктів 4.1, 2.2 договору сторони погодили, що орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата встановлюється у розмірі 4% відсотків від нормативної грошової оцінки.

У пункті 4.7. договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на визначний рахунок.

Згідно з витягом з технічної документації № Ю-23744/2008 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на час укладання договору оренди земельної ділянки від 25.12.2008 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 20 568 856, 11 грн. (пункт 2.2. договору).

З пункту 8.4. договору оренди вбачається, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.

Предметом спору у даній справі є розірвання вищевказаного договору оренди земельної ділянки площею 8 791 м2 за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а, укладеного 25.12.2008 між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Транспортник", а також повернення вказаної земельної ділянки Київській міській раді. Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням Закритим акціонерним товариством "Транспортник" умов договору оренди земельної ділянки в частині сплати орендної плати у встановленому розмірі та у передбачені строки.

Встановивши обставини справи, а також дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва з огляду на таке.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частини 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

З пункту "д" статті 141 Земельного кодексу України вбачається, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Пунктом 11.4. договору передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та Господарського процесуального кодексу України, вбачається, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору оренди земельної ділянки повинен бути доведений факт порушення відповідачем умов укладеного правочину, невиконання або неналежне виконання відповідачем передбачених законом або договором обов'язків.

Крім того, відповідно до пункту 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до довідок №655/9/18.6-28 від 18.02.2013, № 239/9/18.6-28 від 24.01.2013 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, Закритим акціонерним товариством "Транспортник" з 02.03.2010 плата за землю не вноситься, що стало підставою для облікування за останнім податкового боргу в сумі 7 974 074, 51 грн.

При цьому, судами встановлено, що Закрите акціонерне товариство "Транспортник" в спірний період не мало можливості належним чином виконувати зобов'язання за договором оренди від 25.12.2008 щодо вчасної сплати орендної плати у зв'язку з перебуванням в процедурі банкрутства, що підтверджується ухвалами господарського суду від 29.11.2012 та від 26.03.2013 у справі № 5011-28/16878-2012.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Закрите акціонерне товариство "Транспортник" звернулось до Міністерства доходів і зборів України, начальника Головного управління Міністерства доходів у м. Києві та начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва з листом № 164/Д від 12.12.2013 та заявою від 12.12.2013 про розстрочку податкового боргу в сумі 10 130 612, 63 грн., що виник, в тому числі, з договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000:88:061:0220.

Згідно рішення № 1 від 24.01.2014 Міністерства доходів і зборів України Публічному акціонерному товариству "Транспортник" (в минулому - Закрите акціонерне товариство) надано розстрочку сплати податкового боргу до 15.12.2014.

30.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Транспортник" та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві укладено договір № 2 про розстрочення податкового боргу, відповідно до якого Державна податкова інспекція надає Публічному акціонерному товариству "Транспортник" розстрочення сплати податкового боргу по орендній оплаті на загальну суму 10 130 612, 63 грн. під проценти строком з 24.01.2014 по 15.12.2014.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Публічним акціонерним товариством "Транспортник" сплачено на користь Київської міської ради грошові кошти, спрямовані в оплату земельного податку, розстроченого боргу та пені за розстрочений борг, що підтверджується платіжними дорученнями з лютого по травень 2014 року №№: 44, 45, 47, 48, 50, 51, 52, 54, 55, 73, 74, 80, 81, 90, 91, 115, 118, 123, 124, 127, 144, 148, 149, 150, 151, копії яких містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки площею 8 791 м2 за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а, укладеного 25.12.2008 між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Транспортник", а отже - і для повернення вказаної земельної ділянки Київській міській раді.

Поряд з цим, судами враховано, що на спірній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а знаходиться об'єкт незавершеного будівництва, а саме - житловий комплекс, що підтверджується висновком № DS/1307-22 від 12.08.2013 Київського бюро судових експертиз та досліджень "Константа", а отже, є підстави вважати, що розірвання договору оренди від 25.12.2008 призведе до негативних наслідків для територіальної громади та Київської міської ради у вигляді ненадходження до місцевого бюджету грошових коштів за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, враховуючи, що Публічне акціонерне товариство "Транспортник" буде вимушено користуватись земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000:88:061:0220 без договору оренди.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у даному випадку, враховуючи приписи чинного законодавства щодо порядку та підстав розірвання договору оренди земельної ділянки та приймаючи до уваги обставини справи, у позові слід відмовити.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою підтримано рішення суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 у справі № 910/4113/13 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова